Ви цього не знали! Справжня причина, чому дешеве українське зерно розкололо Європу!

Аграрні війни та геополітичні реалії: Чому Польща не знімає заборону на українське зерно

Війна в Україні змінила не лише геополітичну карту Європи, а й звичні торговельні маршрути та економічні відносини. Одним із найбільш обговорюваних та суперечливих питань у відносинах між Україною та Європейським Союзом, зокрема Польщею, стала доля українського агроекспорту. Незважаючи на оновлення торговельних правил ЄС, Міністерство сільського господарства Польщі офіційно заявило про збереження безстрокової заборони на імпорт пшениці, кукурудзи, ріпаку та насіння соняшнику з України, а також деяких продуктів їх переробки. Це рішення, прийняте всупереч загальноєвропейській політиці, викликає чимало запитань та розкриває складний клубок економічних інтересів, політичного тиску та соціальних настроїв.

Витоки проблеми: Солідарність vs. Внутрішній ринок

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року, Європейський Союз продемонстрував безпрецедентну солідарність, відкривши свої кордони для українських біженців та запровадивши низку економічних преференцій для України. Одним із ключових кроків стало скасування мит та квот на український експорт у червні 2022 року. Метою цього рішення було не лише підтримати українську економіку, яка опинилася під величезним тиском, але й забезпечити альтернативні шляхи постачання сільськогосподарської продукції, оскільки традиційні морські шляхи були заблоковані або знаходились під загрозою.

На початковому етапі цей крок був сприйнятий позитивно, адже дозволив Україні зберегти експортний потенціал та принести вкрай необхідні доходи до державного бюджету. Проте з часом ситуація почала змінюватися. Значні обсяги українського зерна, які мали транзитом йти до країн Африки та Азії, осідали на ринках сусідніх країн ЄС, зокрема Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії та Болгарії. Це призвело до різкого падіння цін на внутрішніх ринках цих країн, оскільки українська продукція, що виробляється за іншими стандартами (не завжди відповідаючим європейським нормам щодо пестицидів та ГМО) та з нижчими витратами, створювала нерівну конкуренцію для місцевих фермерів.

Лобі фермерів та політичний тиск

Невдоволення європейських, а особливо польських фермерів, зростало. Вони почали влаштовувати масові протести, блокуючи прикордонні переходи та вимагаючи від своїх урядів захисту внутрішнього ринку. Фермери скаржилися на значні збитки та загрозу банкрутства. Цей тиск не міг залишитися непоміченим урядами, особливо напередодні виборчих циклів.

У відповідь на ці протести, низка країн Центральної та Східної Європи, включаючи Польщу, в односторонньому порядку запровадили заборону на імпорт українського зерна. Це рішення викликало критику з боку Єврокомісії, яка наполягала на єдиній торговельній політиці. Зрештою, було досягнуто компромісу: Єврокомісія дозволила п’яти країнам (Польщі, Угорщині, Словаччині, Румунії та Болгарії) тимчасово обмежити імпорт чотирьох видів сільськогосподарської продукції з України (пшениця, кукурудза, ріпак, насіння соняшнику) до 15 вересня 2023 року, за умови, що транзит цих товарів через їхні території залишатиметься вільним.

Нові правила ЄС: Повернення до Угоди про асоціацію

Після 15 вересня 2023 року Європейський Союз оновив торговельні правила, намагаючись збалансувати підтримку України та інтереси власних фермерів. Згідно з оновленими нормами, принципи торгівлі повертаються до умов Угоди про асоціацію між ЄС та Україною. Це означає, що безмитний імпорт чутливих товарів, зокрема цукру, птиці та яєць, відтепер обмежуватиметься тарифними квотами. Механізм захисту передбачає автоматичне запровадження мит, якщо обсяги імпорту цих товарів перевищать середні показники 2022 та 2023 років.

Проте, незважаючи на ці зміни, Польща вирішила зберегти власні обмеження. Міністерство сільського господарства Польщі чітко заявило: “Нові квоти стосуються імпорту до всього Європейського Союзу, тоді як у Польщі залишається чинною безстрокова заборона на ввезення пшениці, кукурудзи, ріпаку та насіння соняшнику з України, а також окремих продуктів їх переробки”. Цей крок є безпрецедентним і свідчить про глибокі розбіжності між національними інтересами та спільною політикою ЄС.

Причини польської позиції: Економіка, політика, настрої

Рішення Польщі про збереження безстрокової заборони ґрунтується на кількох ключових факторах:

1. Захист національних фермерів: Це головний аргумент польського уряду. Польські фермери становлять значну частину електорату, і їхній добробут є важливим пріоритетом. Уряд побоюється, що надлишок дешевого українського зерна може зруйнувати внутрішній ринок, призвести до банкрутства тисяч господарств та соціальної напруги. Навіть із новими обмеженнями ЄС, польська влада вважає, що цього недостатньо для повного захисту.
2. Виборчий цикл та політичний популізм: Рішення про заборону було прийнято напередодні парламентських виборів у Польщі. Захист національних інтересів, особливо у такому чутливому секторі, як сільське господарство, завжди є виграшною темою для політиків. Уряд партії “Право і справедливість” (PiS) активно використовував цю риторику для мобілізації свого електорату.
3. Якість продукції та стандарти ЄС: Деякі польські політики та фермерські організації також піднімають питання щодо якості української сільськогосподарської продукції та її відповідності стандартам ЄС, зокрема щодо використання пестицидів, яких заборонено в Євросоюзі. Це створює додатковий аргумент для захисту внутрішнього ринку.
4. Геополітична гра та суверенітет: Деякі аналітики вбачають у цьому рішенні спробу Польщі відстояти свій суверенітет у рамках ЄС. Польща часто демонструє свою готовність йти наперекір рішенням Брюсселя, якщо це, на її думку, відповідає національним інтересам. Це також може бути сигналом для інших країн-членів ЄС, що національні уряди мають право захищати свої ринки.

Цікаві факти та статистика:

• До війни: До повномасштабного вторгнення Україна була одним із провідних світових експортерів зернових, забезпечуючи близько 10% світового експорту пшениці та 15% експорту кукурудзи.
• Чорноморська блокада: За оцінками, через російську блокаду українських портів на Чорному морі у 2022 році Україна втратила можливість експортувати мільйони тонн зерна, що створило загрозу продовольчої безпеки у світі.
• “Коридори солідарності”: Створення “коридорів солідарності” через країни ЄС дозволило експортувати понад 40 млн тонн українського зерна та іншої агропродукції у період з травня 2022 по травень 2023 року. Проте 60% цього експорту залишилося в країнах ЄС.
• Падіння цін: За даними Єврокомісії, після початку повномасштабного вторгнення ціни на пшеницю в Польщі впали приблизно на 40%, а на кукурудзу – на 25%. Це спричинило значні втрати для польських фермерів.
• Дотації ЄС: Сільське господарство є одним із найбільш дотованих секторів у ЄС. Це створює додаткові виклики, оскільки українські фермери, які не отримують таких дотацій, можуть виробляти продукцію дешевше, але їм важче конкурувати з європейськими стандартами.
• Пневматична зброя в Польщі: (Хоча це не стосується безпосередньо зернової проблеми, це ілюструє особливості польського законодавства та ставлення до певних питань). У Польщі пневматичні гвинтівки з кінетичною енергією кулі до 17 Дж не вимагають дозволу на володіння, що робить їх широко доступними. Це створює унікальний контекст для обговорення “безпеки” та “контролю” у різних сферах життя.

Перспективи та наслідки

Рішення Польщі про безстрокову заборону на імпорт українського зерна має значні наслідки як для України, так і для Європейського Союзу.

Для України це означає необхідність пошуку нових ринків збуту та альтернативних логістичних шляхів, що може бути складним і дорогим. Також це може погіршити відносини з одним із ключових союзників у війні проти Росії.

Для ЄС це рішення є викликом принципам єдиного ринку та спільної торговельної політики. Воно може створити прецедент для інших країн, які можуть почати вводити власні односторонні обмеження, підриваючи єдність Євросоюзу.