Європейські столиці охопила гаряча дискусія, яка може змінити долю тисяч українських чоловіків. Після послаблення правил виїзду з України, Польща та Німеччина, що прийняли найбільшу кількість українських біженців у ЄС, заговорили про жорсткі обмеження. Чому ж країни, які демонстрували безпрецедентну солідарність, тепер змінюють риторику і хто стоїть за цим скандальним рішенням? Politico розкриває шокуючі деталі, а ультраправі Польщі вже зробили радикальну заяву!
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну спровокувало найбільшу міграційну кризу в Європі з часів Другої світової війни. Мільйони українців, переважно жінки та діти, знайшли прихисток у країнах Європейського Союзу. Польща та Німеччина стали головними центрами прийому біженців, демонструючи безпрецедентну солідарність та підтримку. Проте останнім часом, особливо після певних змін у правилах виїзду з України, риторика в цих країнах почала кардинально змінюватися. Політики все частіше говорять про необхідність запровадження обмежень на кількість українців, а особливу увагу приділяють молодим чоловікам призовного віку.
Різке збільшення потоку чоловіків: Факти та цифри
Ситуація загострилася після того, як в Україні були послаблені деякі правила виїзду для чоловіків призовного віку, що викликало хвилю міграції, яку європейські партнери не очікували. За даними польських прикордонників, статистика виглядає так:
- З початку 2025 року (гіпотетично, автор мав на увазі 2022 рік або початок повномасштабного вторгнення) до кінця серпня 202X року (коли почали послаблювати обмеження на виїзд чоловіків призовного віку) з України до Польщі прибули близько 45 300 українських чоловіків віком 18–22 років.
- За останні два місяці (після послаблень) ця кількість зросла більш ніж удвічі, до понад 98 000.
Ці цифри викликали занепокоєння та стали підґрунтям для політичних заяв. Різке збільшення кількості молодих чоловіків, які прибувають до ЄС, створює додаткове навантаження на системи соціального забезпечення та викликає питання щодо їхнього внеску у захист власної країни.
Польща: Радикальні заяви ультраправих та громадська думка
Особливо гостро ця проблема стоїть у Польщі, де перебуває найбільша кількість українських біженців. Ультраправа партія Konfederacja, яка традиційно займає скептичну позицію щодо міграційної політики, зробила надзвичайно радикальну заяву, яка викликала широкий резонанс:
“Польща не може слугувати притулком для тисяч чоловіків, які мусять обороняти свою країну, одночасно обтяжуючи польських платників податків витратами на їхнє дезертирство.“
Ця заява відображає не лише позицію окремої політичної сили, але й зростаючі настрої серед певної частини польського суспільства. Хоча Польща продемонструвала неймовірну гостинність, ресурси не безмежні, і питання фінансового навантаження на бюджет, а також відчуття “несправедливості” (коли одні воюють, а інші тікають) починає викликати гострі дискусії.
Німеччина: Зниження суспільної підтримки та прагматизм
Подібні настрої панують і серед німецьких політиків, хоча їхня риторика дещо м’якша. Представники правлячої партії зазначають, що хоч Німеччина і надалі прийматиме українців, суспільна підтримка може знизитися, якщо ситуація з кількістю молодих чоловіків-біженців не зміниться.
Німеччина вже витратила значні кошти на утримання українських біженців. За даними Федерального міністерства фінансів Німеччини, витрати на інтеграцію та соціальні виплати українцям вимірюються мільярдами євро. У 2023 році лише федеральні та земельні уряди виділили близько 20 мільярдів євро на підтримку біженців, значна частина яких припадає на українців. Зростання кількості чоловіків призовного віку, які не інтегруються на ринок праці (а багато з них не поспішають цього робити), викликає прагматичні запитання у німецького уряду.
Цікаві факти та статистика:
- Кількість біженців: За даними UNHCR, станом на кінець 2023 року понад 6,3 мільйона українців зареєстровані як біженці по всьому світу. З них близько 1,6 мільйона перебувають у Польщі та близько 1,2 мільйона у Німеччині (ці цифри можуть змінюватися залежно від методики підрахунку та повернень).
- Гендерний склад: На початку повномасштабного вторгнення близько 80% українських біженців становили жінки та діти. Збільшення частки чоловіків-біженців є відносно новим явищем.
- Вікові категорії: Аналіз вікових категорій біженців показує, що значна частина чоловіків, які прибувають після послаблення правил, дійсно належать до вікової групи 18-22 років, що відповідає активному призовному віку в Україні.
- Ринок праці: У Німеччині рівень працевлаштування українських біженців залишається відносно низьким (близько 20-25% серед дорослих), що створює додаткове навантаження на соціальні системи. У Польщі цей показник вищий (близько 50-60%), але все ще є простір для покращення.
- Інші країни ЄС: Схожі дискусії починаються і в інших країнах ЄС, хоча і не так публічно. Наприклад, у Чехії, яка також прийняла значну кількість українців, обговорюються можливості стимулювання повернення чоловіків до України.
- “Парадокс біженців”: Європейські країни стикаються з парадоксом – вони підтримують Україну у її боротьбі, але одночасно стикаються з проблемою біженців призовного віку. Це створює морально-етичну дилему для політиків.
- Допомога на одного біженця: Середні витрати на утримання одного біженця в ЄС можуть коливатися від кількох сотень до тисячі євро на місяць, залежно від країни та наданих послуг (житло, соціальні виплати, освіта, медицина).
Можливі сценарії та наслідки
Риторика польських та німецьких політиків може призвести до кількох сценаріїв:
- Жорсткіші правила в’їзду: Можливе запровадження суворішого контролю на кордонах для чоловіків призовного віку, обмеження термінів перебування або навіть відмова у наданні статусу тимчасового захисту.
- Перегляд соціальних виплат: Скорочення або перегляд соціальних виплат для українських чоловіків-біженців, особливо тих, хто не працевлаштовується. Це може бути використано як стимул до повернення в Україну.
- Посилення інтеграційних програм: З іншого боку, може бути посилена робота з інтеграції біженців, особливо чоловіків, на ринок праці, щоб вони стали платниками податків, а не лише споживачами соціальних послуг.
- Політичний тиск на Україну: Країни ЄС можуть чинити політичний тиск на український уряд з метою перегляду правил виїзду або заохочення повернення чоловіків до країни для захисту.
Ця ситуація створює складну дилему як для України, так і для Європейського Союзу. З одного боку, Україна потребує мобілізаційного ресурсу для захисту своєї території. З іншого – європейські країни стикаються з внутрішнім тиском та прагненням збалансувати гуманітарну допомогу з власними економічними та соціальними інтересами.
